Технар, поет патріотів чи воїн?
Юрій Руф — майбутній викладач, воїн і не в останню чергу поет — народився в Бережанах на Тернопільщині. Виростав у Львові, де закінчив школу та вступив до Національного лісотехнічного університету України на спеціальність «інженер-технолог».
Після закінчення навчання та захисту дисертації залишився працювати в рідному ВНЗ. Був викладачем, завідував лабораторією, а згодом став заступником декана. Обіймав посаду доцента кафедри технологій лісопиляння, столярних і дерев’яних будівельних виробів. Їздив Україною з лекціями, збереглося чимало записів його виступів.
Дружина Руфа Ірина Дадак розповідає, що поетом він себе ніколи не вважав. Натомість іронізував: «Мені казали, що я якийсь неправильний поет. А я заперечував завжди, тому що я не поет, я — кандидат технічних наук, я — технар».
Свою першу збірку патріотичної лірики Руф видає 2011 року. Ті його вірші цілять у саме серце, змінюють людей, підносять патріотичний дух. Його промови звучать як маніфест, почувши який цілі покоління зростають свідомішими. Його Україна українська, а не малоросійська — саме це він прагнув донести до людей.
Юрій критично ставився до традиційної української поезії, в якій, за його словами, українців переважно зображують бідними, нещасними, знедоленими. «Нас навчали мислити в школі: знедолена країна, бідні і нещасні українці, якщо козак — мертвий, якщо дівчина — плаче, якщо калина — похилена, — говорив Юрій Руф. — Такого не було, нема і не буде. Це все тільки у наших головах».
На думку Руфа, така поезія знижує самооцінку та притлумлює почуття національної гордості, що варто докорінно змінювати. Свої вірші Руф називав «віршованою пропагандою, що пробуджує націю від сну». За понад 10 років видав 10 збірок, в кожній з яких відбився певний етап поетового життя. Своїм першим знаковим віршем вважав «Камінний хрест».
Кілька текстів своєї останньої збірки «Ваніль чи сталь?!» Юрій Руф присвятив українським захисникам: воїнам східного фронту, а також волонтерам та активістам, що підтримують збройну боротьбу проти московських окупантів. Зокрема, один із віршів присвячений пам’яті Мирослава Мисли, загиблого на Луганщині офіцера механізованої бригади.
З часом захоплення історією УПА, підсилене патріотизмом, привело до появи бренду концептуального одягу «ҐWear». Це повсякденний вуличний одяг тематичного спрямування для людей з україноцентричним світоглядом. Принциповим для Юрія було забрендувати букву «Ґ» — ту, що вирізняє українську мову з-поміж інших. Так народилася комбінація кириличної «Ґ» та латинського напису «wear» (з англ. — одяг).
На найпопулярнішій футболці бренду напис «Твоя мова — твоя зброя». На її створення Юрія надихнули спогади Якова «Орла» Гальчевського — полковника УНР, який виборював українську державність. Руфа зачепили його слова: «На запитання в російській мові відповіддю є стріл». Через радикальність пряму цитату тоді не використали. Натомість в пам’ять про Гальчевського на футболці розмістили символ орла.
Дружина Юрія Ірина згадує: «Він все на собі випробовував. Якщо це одяг — то він футболку поносив, 30 разів поправ, висушив. Все через себе пропускав. Дуже багато встиг. Мабуть, тому так і поспішав. В передчутті якомусь…»
Військового досвіду в Юрія не було. Він хотів іти воювати ще 2015-го, але тоді Ірина була вагітна меншою донькою, і це його стримало. Та вже під час повномасштабного вторгнення Руф не зміг сидіти склавши руки. 24 лютого 2022-го вступив до лав 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Про це написав на своїй сторінці у Facebook: «Ну що ж, вітання, друзі. 24-а бригада чекає нового солдата. Радий буду бачити вас всіх пліч-о-пліч, крошачи кацапську мразь».
Одразу потрапив у Попасну на Луганщині. І був там до останнього подиху.
1 квітня перед полуднем до позицій, де перебував Юрій з побратимами, дійшла новина про знищення російського Мі-28 неподалік. А під вечір — чергове вороже бомбардування, оскаженіле та вбивче. Снаряд розірвався поблизу Руфа. Він загинув від смертоносних уламків.
З належними почестями був похований у Львові на Полі почесних поховань героїв, прилеглому до Личаківського цвинтаря. У нього залишилися дружина та дві доньки, Роксоляна й Катруся. Поет та борець, якому тепер назавжди 41 рік, посмертно нагороджений президентом України орденом «За мужність» ІІІ ступеня (указ №334/2022 від 14 травня 2022 року).
Останній свій вірш Юрій Руф опублікував 19 березня:
Іржавий обрій вицвів з темноти,
Відтінком домни небеса палають,
Горизонтальні вогняні хвости
В щілинах рваних хмар на виднокраї.
Далеко в полі зблиснув терикон.
Гарячий диск на старт в зеніт піднявся,
В туману вранішнього піні покупався.
Новий світанок й новий день зійшов на трон.
