Митець чи волонтер від щирого серця?
Павло народився в Євпаторії, в родині музиканта Романа Лі та спортсменки Марії Лі. Його хотіли назвати Робертом, але було свято Петра і Павла, тому хлопця нарекли Павлом.
З дитинства Павло цікавився театром, грав у виставах. Після окупації Криму в 2014 році разом із мамою переїхав в Ірпінь під Києвом. Саме тут після навчання і почав акторську кар’єру: кіно, реклама, десятки ролей дубляжу. А ще Павло співав та писав музику, був у трупі академічного камерного театру «Колесо».
Впізнавати як актора Павла почали після ролі Дена в першому українському трилері «Штольня» Любомира Левицького. Фільм мав успіх у прокаті й значну глядацьку аудиторію. Потім була участь в українській версії шоу «Фабрика зірок 3». Його помітили продюсери — з’явився проєкт Паша Лі, співак. Були й дуети з більш відомими артистами.
А ще Павло займався дубляжем. Озвучував багатьох персонажів відомих в українському прокаті картин. Його голос можна почути в анімаційному серіалі «Південний парк», фільмах «Хоббіт», «Кінгсмен», «Тенет», «Народження зірки», «Воно», «Дюнкерк» та інших.
Павло любив творчий процес, часто пробував нові ролі, наприклад, ведучого чи блогера. В акторстві був різноплановим. Він, зокрема, зіграв героїчного луганського прикордонника у військовій драмі «Мирний-21» Ахтема Сеітаблаєва про події літа 2014 року.
Поширені в мережі фотографії Павла у військовій формі — саме зі зйомок цієї картини. Публікуючи на своїй сторінці в соцмережі епізод із «Мирного-21», Павло написав: «Вистояли у 2014 році — не здамося і зараз! Слава Україні!».
На знімальний майданчик Павло часто приносив смаколики, які сам готував, і пригощав друзів. Був дуже дружнім, компанійським, без зірковості. Грав на сцені, був справжнім поза нею.
«[Люблю] всю цю мішуру на майданчику, коли виставляється світло, — казав він, — […] всі бігають спантеличені, режисер голосно командує, звук, камера розгін, ACTION! А ти сидиш тихенько, готуєшся почати, і коли всі замовкають — настає твій час, ЖИВИ!»
На додачу до роботи на сцені й у кіно Павло започаткував власні курси театральної майстерності. Не тільки для професійних акторів, а для всіх охочих розкритися, стати розкутішими. У планах Лі були ще й дитячі акторські курси.
«Ніколи не пізно пробувати нове», — писав Павло в соціальних мережах. І пробував. Так став телеведучим розважально-пізнавальної програми «День Вдома» на телеканалі «Дім». Запрошував в ефір цікавих людей, зокрема одним з гостей був режисер останнього фільму, в якому знявся Павло, — Ахтем Сеітаблаєв. Останній випуск програми за участі Лі вийшов 22 лютого 2022 року.
«Навколо Паші завжди збиралося велике коло людей. Він умів знайти підхід до кожного, і є багато людей, які могли б сказати, що Паша — його рідна душа, — розповідає про коханого хореографка Еллона Біргер. — Він кожного вмів відчувати. Кожного по-різному і по-своєму».
У перші ж дні повномасштабної війни Павло Лі прийшов у Ірпінську міську раду і приєднався до лав волонтерів. Ішов за покликом серця — як людина, що завжди щиро допомагала іншим. Волонтери, і Павло в їхньому числі, приймали дзвінки, реагували на критичні ситуації, розвозили гуманітарну допомогу літнім людям, координували питання евакуації. Допомагали багатодітним сім’ям і хворим, які залишилися в місті й не могли про себе подбати.
4 березня, за два дні до загибелі, Павло опублікував такий допис: «За останні 48 годин є можливість сісти та світлину кинути про те, як нас бомблять, а ми посміхаємося, тому що впораємось, і все буде Україна. Ми працюємо!».
5 березня в Ірпінь зайшли російські війська. А з ними розпочалися масовані обстріли, відключення електрики. Через небезпеку всі мусили припинити волонтерити, мали евакуюватися. Наступного дня волонтери Павло Лі, Ірина Мигитко і Тарас Мельник вирішили з’їздити до своїх домівок по документи. Тоді ніхто не знав, що ту частину міста, куди вони вирушили, вже було окуповано.
Тарас розповідав, що спочатку вони заїхали додому до Павла, а потім рушили до Ірини. По дорозі їх зустріли літні чоловік і жінка з дівчинкою. Вони попросили довезти їх до Романівського мосту на виїзді з Ірпеня. Волонтери виконали прохання, після чого повернулися на свій маршрут. Невдовзі російські військові обстріляли їхній автомобіль зі стрілецької зброї. Машина врізалася в дерево, Ірину і Тараса було поранено, Павло загинув на місці. Йому було 33.
За кілька днів волонтерові Максиму Шевченку вдалося розшукати і вивезти з Ірпеня тіло вбитого Павла. Мама поховала його у Ворохті. Організувати прощання із хлопцем у столиці допомогли акторки Ада Роговцева, Катерина Степанкова, режисер Ахтем Сеітаблаєв.
«З дня його загибелі наші серця, наша любов були з Вами, мамо, — написала, звертаючись до Марії Василівни, народна артистка України Ада Роговцева, разом з якою Павло грав у театральних виставах. — Всі, хто хоч раз зустрічався з Вашим сином, підпадав під його всеохоплюючу доброту. Доброту розумної, талановитої людини. Він одразу ставав рідним. Паша ніколи не покине нас, не покине Вас, мамо, і всіх, хто щиро його любить».
Указом президента від 6 червня 2022 року Павла Лі за поданням Національної спілки журналістів України було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Нагороду матері загиблого вручив особисто Володимир Зеленський.
Мама Павла, Марія Василівна, ініціювала встановлення в Ірпені меморіального знаку в пам’ять про сина. А провулок Московський в Києві тепер носить ім’я Павла — молодої зірки, що не встигла зіграти свою головну роль через агресію Росії.
