Cookie – не печиво. Cookie – файли. Ми використовуємо тільки необхідне, щоби надати тобі кращий сервіс. Тицьнувши «Прийняти», ти погоджуєшся на розміщення cookie-файлів на своєму девайсі.

Прийняти
Детальніше

Останні новини

Фестиваль Протасів Яр

Стріткод: історія поруч

20.08.2026

Як таблички на вулицях України перетворюють імена на живі історії. Матеріал команди «Моє Місто», підготовлений в рамках річного звіту за 2025 рік. Інна Крупник — голова та співзасновниця громадської організації «Історична платформа». Разом із співзасновницею та авторкою ідеї Наталією Демідовою й командою проєкту вона перетворює вулиці українських міст на історію, що оживає: таблички з QR-кодами на будинках ведуть до верифікованих істориками розповідей про людей, чиїми іменами названі ці вулиці. Це проєкт «Стріткод». Станом на сьогодні — понад 270 табличок-стріткодів у 22 містах.  Як все почалося Починалося все з ідеї, яка раптом «засіла» в одній креативній голові посеред рідного Дніпра у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення. Наталія Демідова — колега, подруга і співзасновниця організації — дивилася відео про Дмитра Донцова. І раптом зрозуміла, що роками ходила вулицею його імені в Дніпрі — і жодного разу не замислилася, хто це. Не через байдужість — просто так влаштований міський простір: імена є, а людей за ними немає. Тож саме тоді Наталія для себе окреслила ідею: а що, як прямо на місці — на стіні чи на розі вулиці — дати людині змогу дізнатися більше? Найпростіший спосіб донести інформацію в місті — це таблички. Так і з’явились таблички з QR-кодами, які ведуть на онлайн-платформу з різноформатним контентом про кожну постать.  Почали з Києва — тут зареєстрували організацію. На щастя, у 2023 році й пізніше місто мало програму підтримки громадських організацій — і проєкти, що працюють з історичною пам’яттю та національною ідентичністю, підтримувала охоче. Першими стали центральні вулиці: Грушевського, Мазепи, Орлика, Примаченко. Здавалося б, знані постаті — але навіть тут перехожі не завжди могли відповісти, хто ці люди. Ми опитували їх саме про тих, на честь кого названі ці вулиці.  Табличка — це лише перша дія Ми свідомо обрали сучасний, урбаністичний стиль для стріткоду. Таблички не мають кричати — вони мають зупиняти, зацікавлювати, ставити питання. Чорно-біла ілюстрація, колір плашок — у фірмовому тоні міста: для Києва, наприклад, темно-синій, а для Вінниці — темно-червоний. Ніякої реклами, хоча зараз інколи замислюємося над тим, як зупиняти біля табличок більше людей: додати кольорів, збільшити розмір чи розмістити більше табличок на одній вулиці. Але на платформі все оживає: та сама чорно-біла ілюстрація стає кольоровою, додається різноформатний контент — тексти, аудіо, хронологія, цікаві факти та фото.  Табличка — це лише перший дотик до історій. Далі людина сама вирішує, наскільки глибоко хоче вивчати запропоновану інформацію.  І ще одна річ, яку я дуже люблю в нашому форматі, — звернення у формі питання на кожній табличці. Не стверджувальний підпис чи заголовок, а саме питання: «Бунтар у поезії чи бунтар проти системи?», «Адвокат, самостійник чи українізатор?». Воно не означає «або-або» — воно запрошує обрати, який вплив цієї людини на історію України відгукується тобі особисто. Адже більшість наших героїв ніколи не обмежувались однією роллю. Питання лише підкреслює цю багатогранність.  Верифікація та творення стріткодів Контент — це серце проєкту. До роботи над верифікацією текстів про кожну постать ми залучаємо найбільш «занурених» у тему істориків. Для Михайла Грушевського — директорку його Музею в Києві Світлану Панькову та історикиню, грушевськознавицю Оксану Юркову. Для Марії Примаченко — звернулися до родинного Фонду, і інформацію верифікувала правнука Анастасія. Про Аллу Горську нам допомагатиме розповідати її онука. Про героїв російсько-української війни — їхні рідні. Іноді постать виходить за межі звичної компетенції істориків, або ж є інші фахівці, які досліджують її глибше. Так сталося з Артемієм Веделем. Це композитор XVIII століття, і в цьому випадку ми зверталися вже до музикознавців. Тож щоразу — окремий пошук, сумлінна робота фахівців та індивідуальний підхід до верифікації. Подяка історикам — невід’ємна частина цього процесу.  Не трагічна нація, а нація борців Мені не подобається, коли про наших героїв говорять переважно через призму трагедії. Так склалося з Юлією Здановською — математикинею, яка загинула на початку повномасштабного вторгнення в Харкові. Медіа багато писали про її історію, але акцент часто робили на втраті. Це зрозуміло, і ми маємо розділити біль з рідними. Проте я хочу, щоб акцент був на тому, ким вона була, про що мріяла, чим надихалася, і як ми можемо продовжити її мрію. Хоча б почавши з того, щоб розповісти про неї людям.  Ми часто чуємо, що ми нація з трагічною історією. Не буду заперечувати. Проте коли пізнаєш видатних особистостей одну за одною, бачиш щось інше. Вибудовується нація нескорених, спраглих, успішних у своїх починаннях, які проклали нам дорогу.  Пізнання тягнеться ланцюжком: читаєш про одну людину, а вона, виявляється, пов’язана з іншою, та — з третьою. І раптом розумієш, що Пчілка, Драгоманов, Лисенко і Українка — це одна велична родина. Кожна з цих людей вплинула на наступну, і врешті — на те, ким ми є сьогодні і чому називаємо себе українцями.  Про масштабування Коли ми виходили за межі Києва, нам було важливо підсвічувати локальних героїв. Микола Леонтович тісно пов’язаний із Поділлям і Вінницею — але він постать національного масштабу. Городецький — родом із Поділля, але відомий далеко за його межами. Ми обираємо тих, хто локально близький місту, але можемо маркувати їх і в інших містах. Починаючи з 2026 року, поступово додаватимемо менш відомих локальних постатей з різних регіонів України. У 2024 році УКФ підтримав проєкт про маркування вулиць, названих на честь героїв російсько-української війни, що стало основою банерної виставки «Герої наших вулиць». Вона експонувалася в Києві, Вінниці, Луцьку, Черкасах. Проєкт підтримав Український інститут національної пам’яті, який і зараз є нашим стратегічним партнером та всіляко сприяє роботі над «Стріткодом».  Того ж року ми провели свій перший краудфандинговий збір на платформі «Моє місто», підготували контент про десятьох героїв і разом із платформою «Освіторія» створили «Уроки незламності» — методичні матеріали для уроків громадянської освіти та історії. МОН розіслав їх як рекомендовані додаткові матеріали школам по всій Україні.  Особливо важливо для молоді: історія — це не лише сухі факти з підручника, а цілі життя митців, діячів та героїв, які зміцнювали націю. Закликаю читати та сканувати стріткоди в містах. Зараз ми націлені на «стріткодизацію» всієї України. Звучить амбітно, знаю. Будемо раді оживити ваші вулиці — пишіть нам. Я вірю в нас, в українців.  Ми часто чуємо, що ми нація з трагічною історією. не буду заперечувати. Проте коли пізнаєш видатних особистостей одну за одною, бачиш щось інше. Вибудовується нація нескорених, спраглих, успішних у своїх починаннях, які проклали нам дорогу. Хочу, щоб наша платформа стала місцем, куди заходиш і відкриваєш для себе щось нове — про відомих людей або про тих, чиї імена раніше ніколи не чув. Усе верифіковано, подано різноформатно та з повагою до читача та до героїв.  Про інші ініціативи, які змінюють наші міста на краще, читайте тут.

Суми, Героїв Крут, 18/1 фото

Стріткод у Сумах!

27.07.2026

У Сумській громаді ми розпочинаємо співпрацю, мета якої — зробити історію ближчою до кожного перехожого. Команда «Місто розумних» та всеукраїнська платформа «Стріткод» об’єднали зусилля, щоб облаштувати вулиці міста інформаційними табличками з QR-кодами. Сум'яни та інші небайдужі до Сум! Просимо підтримати збір на друк стріткодів у Сумах за цим посиланням. «Стріткоди» — це інформаційні таблички, які встановлюють на фасадах будинків. Відсканувавши код, кожен охочий може миттєво перейти на сторінку з історією постаті, на честь якої названо вулицю. Проєкт допомагає перетворити звичайну прогулянку містом на захопливе знайомство з видатними особистостями. Пілотний стріткод у Сумах уже можна знайти — він присвячений Казимиру Малевичу. Табличка розташована на будівлі аптеки поблизу автовокзалу. На черзі — ще понад 20 постатей, чиї імена тепер закарбовані в топоніміці нашого міста. Цифровий формат дозволяє не просто читати про Малевича, а й познайомитися з його життєвим шляхом, дізнатися унікальні (цікаві) факти про цю особистість, та й просто насолодитися Малевичем на ілюстрації чи в Арт-галереї. А для тих, хто в русі, уся інформація доступна в аудіоформаті. Чому це важливо для Сум? Команда «Місто розумних» тривалий час були членами робочих груп при Сумській міській раді, присвячених темам деколонізації та декомунізації топонімії. Для команди цей проєкт є логічним продовженням боротьби за український простір та українську історію:«На нашу думку, замало просто змінити табличку на будинку, важливо пояснити, хто ці люди. Якщо з постаттю Тараса Шевченка питань зазвичай не виникає, то про місцевих героїв пересічні містяни знають значно менше. Наприклад, не всі можуть розповісти, ким був Герасим Кондратьєв. Ми хочемо виправити це “не ок” і познайомити сум’ян з нашими місцевими  героями, гідних бути відомішими й серед містян, і серед українців», — команда «Місто розумних» Тільки перевірені факти Половина стріткодів, запланованих до встановлення, стосуватиметься постатей загальнодержавного значення, інформація про яких уже є на платформі, а інша частина — місцевих героїв Сум.Починати знайомство з українським містом потрібно «з початків». Саме тому сумські стріткоди будуть присвячені постатям не новітньої історії, а минулих століть. Це фундамент, який ми маємо знати досконало. А все інше – поступово.«Місія нашої організації дуже єднальна та зрозуміла: об’єднати українців довкола пізнання власної історії. Проєкт “Стріткод” саме про те, як важливо постійно вдосконалювати розуміння себе як нації та розуміння власної історії. Ми, українці, хочемо бачити історію близькою, пережитою, дотичною, а не “сухим” підручником. Тож долучайтеся, читайте, пізнавайте, допомагайте нам писати чи шукати інформацію, занурюйтеся в історію!», — Інна Крупник, співзасновниця та Голова ГО «Історична платформа».Важливо, що громадська організація «Історична платформа», яка реалізує проєкт «Стріткод», тісно співпрацює з Українським інститутом національної пам'яті, особливо у фаховій підтримці проєкту. Вся інформація про особистостей верифікується професійними істориками, тому сум’яни можуть бути впевнені у достовірності та документальності кожного життєпису.

Футболка Носій ідентичності Стус

Літературно-історичний мерч

09.07.2026

Коли дослідження історії обʼєднується з популяризацією української культури через стильний одяг, народжується щось більше, ніж просто мерч. Кожна придбана вами футболка Стріткод х Literaturniy Store — це допомога проєкту «Стріткод» на реалізацію операційної діяльності команди. Ця колаборація «Стріткоду» та Literaturniy Store — синергія двох брендів, які поєднують сучасний дизайн з унікальними принтами. Тут й українські діячі, і їхня заява про себе та про нас. Це спосіб утвердити свою національну ідентичність, гордість за наше минуле та можливість обрати характер, який резонує з вами найбільше. У цій колекції кожен може знайти щось своє внутрішнє: Романтична Леся. Естетика для тих, хто вміє любити відчайдушно, але міцно тримає свій внутрішній стрижень. Носій ідентичності Стус. Запекле бунтарство проти системи й вибір лишатись українцем попри будь-який тиск. Державник Симон Петлюра. Готовність триматися та воювати за своє, не чекати на кращі часи й точно знати, за що стоїш. Обирайте свій темперамент та носіть українське з гордістю. Розміри: від XS до 2XLВарена футболка — 1055 грнЗвичайна футболка — 949 грнЗамовляйте на сайті «Літературного» або пишіть їм у дірект в інсті. Дизайн футболок — Поліна Полівод.Ілюстрації: Катерина Цібере, Сергій Федоров.

Вікіпедія: Культурна спадщина та видатні постаті 2026

Вікіпедія: спецномінація «Стріткод»

01.07.2026

Вулиці наших міст змінюють назви, повертаючи імена справжніх героїв. Тепер час подбати про те, щоб про них з’явилися якісні статті в інтернеті. З 1 липня до 16 серпня долучайтеся до конкурсу від громадської організації «Вікімедіа Україна» у спецномінації «Стріткод: памʼять в назвах вулиць» або інших. В українській Вікіпедії є сотні тем, які чекають на свою статтю — про пам’ятки, що формують обличчя міст і сіл, про культурні традиції, які передаються поколіннями, і про людей, які творили історію, культуру, науку та громадське життя. Про них можна створити статті під час конкурсу «Культурна спадщина та видатні постаті». З 1 липня до 16 серпня разом із нашими партнерами «Вікімедіа Україна» запрошуємо створювати й поліпшувати статті в українській Вікіпедії про культурну спадщину та видатних людей, пов’язаних з українськими регіонами. У межах конкурсу відбудеться вебінар «Як показати значущість українських видатних осіб у Вікіпедії». Він пройде 7 липня о 19:00. Для участі потрібно зареєструватися за посиланням на Google-форму. На вебінарі говоритимуть про те, як доводити значущість людей у Вікіпедії, які джерела шукати, як посилити статтю аргументами та що робити, якщо тема здається важливою, але це потрібно довести за правилами Вікіпедії. Окрім основної категорії, цьогоріч у конкурсі є три спецномінації: Спецномінація «Кримськотатарська культурна спадщина» — про культуру, історію, пам’ять і спадщину кримськотатарського народу. За підтримки Польської фундації «Кримський Дім». Спецномінація «Стріткод: памʼять в назвах вулиць» — про людей, чиї імена з’являються на мапах українських міст і сіл та заслуговують на якісне представлення у Вікіпедії. За підтримки проєкту «Стріткод: історія на кожному кроці». Спецномінація «Нематеріальна культурна спадщина» — про традиції, звичаї, ремесла, обряди, знання та практики, які є важливою частиною української культури. Долучитися можуть усі охочі — як досвідчені редактори й редакторки, так і ті, хто тільки починає редагувати Вікіпедію.  Переможці отримають подарунки, а активні учасники й учасниці — сувеніри. Джерело: сторінка Вікімедіа Україна / Wikimedia Ukraine у Facebook.

Інна Крупник на Краудстартері від ГО Моє Місто

Інна Крупник на «Краудстартері» розповіла про «Стріткод»

27.04.2026

26 квітня відбулася зустріч, організована ГО «Моє місто», яка об'єднала учасників програми «Краудстартер», представників бізнесу, медіа та донорів. Однією з ключових спікерок заходу стала Інна Крупник, голова ГО «Історична платформа» та співзасновниця проєкту «Стріткод», яка поділилася досвідом розвитку ініціативи в умовах війни. Проєкт «Стріткод» спрямований на маркування міських просторів табличками з QR-кодами. Скануючи їх, мешканці та гості міст потрапляють на платформу з детальними історіями про постатей, на честь яких названі вулиці. Участь у навчальній програмі «Краудстартер» у 2024 році стала потужним поштовхом для масштабування: На початку програми команда мала 50 стріткодів у 5 містах. Станом на сьогодні реалізовано вже понад 250 стріткодів у 20 містах України. У планах на поточний рік — розширення на прифронтові громади, зокрема Суми, Чернігів та Одесу, де команда відчуває значний запит на відновлення історичної справедливості. Успіх «Стріткоду» став прикладом того, як молоді культурно-історичні ініціативи можуть ефективно залучати підтримку небайдужих громадян навіть у складні часи зниження загального рівня донатів в країні. Підтримайте проєкт щомісячним або разовим благодійним внеском, щоб достовірних історичних знань онлайн і офлайн ставало дедалі більше.

Володимир В'ятрович лекція Стріткод

Україна в Другій світовій війні

22.04.2026

Чи не найбільш міфологізований совєтами історичний період — Друга світова війна. Інколи тіні того ворожого «побєдобєсія» досі затьмарюють нам розуміння історії. 22 квітня 2026 року відбулася наша 5-та зустріч з учителями історії шкіл міста Києва в Інфоцентрі Музею Майдану, де ми говорили про трансформацію історичних наративів про Другу світову війну з лектором Володимиром В'ятровичем. А ще про те, як важливо правильно називати нашу нинішню боротьбу. Для тяглості, розуміння причинно-наслідкових та виховання молоді. Володимир В'ятрович — кандидат історичних наук, дослідник історії визвольного руху, публіцист, громадський діяч, Голова Українського інституту національної пам'яті (2014–2019), народний депутат України IX скликання. Деякі акценти лекції Закон «Про засади державної політики національної пам'яті» запровадив офіційний термін для нинішнього протистояння російській агресії — Війна за Незалежність. Так ми вписуємо сучасну війну в ширший історичний контекст. Зміна уявлень про Другу світову війну дуже добре показує зміни українського суспільства загалом. 9 травня залишалося значимою датою для більшості українців аж до Помаранчевої революції. Остаточний розрив з совєтськими практиками та моделями пам'яті стався вже з початком повномасштабної війни Росії проти України. Закон 2015 року «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті» нарешті визнав вояків УПА борцями за Незалежність. На той момент їх вже залишилося небагато». Повне відео лекції дивіться на сторінці нижче. Зустріч відбулася в рамках спільної програми ГО «Історична платформа» і Центру професійного розвитку педагогічних працівників м. Києва «Педагогіка місця: формуємо історичну пам'ять науково, інтерактивно й цікаво».

Стріткод у Збірнику кращих практик

Наша історія — у «Збірнику кращих практик»

04.04.2026

Історія «Стріткоду» офіційно увійшла до V щорічного збірника кращих проєктів співпраці громади, бізнесу та влади. Для нас це визнання, що меморіалізація може бути сучасною й цікавою, і підтвердження, що наша робота відгукується в серцях і знаходить підтримку на різних рівнях. Організатори конкурсу пишуть: «Збірник історій … створено, щоб продемонструвати єдність українського суспільства під час повномасштабної війни, популяризувати тристоронню співпрацю між організаціями громадянського суспільства, бізнесом і владою та надати ширшого розголосу історіям співпраці, яка спрямована на наближення перемоги, подолання наслідків повномасштабного вторгнення Росії та підтримку демократичного розвитку України». Попри відсутність сталого фінансування, ми продовжуємо наповнювати вулиці змістом. Сьогодні «Стріткод» — це вже 20 міст України, понад 250 встановлених табличок та десятки історій про видатних постатей на нашому сайті. Ця відзнака — стимул для нас не зупинятися. Дякуємо, що ви з нами, читаєте стріткоди та пізнаєте власну історію на кожному кроці! Підтримайте проєкт, щоб ми могли поширити більше верифікованих історичних знань. Конкурс організовано Центром демократії та верховенства права разом із Міністерством культури, Секретаріатом Кабміну, Національною соціальною сервісною службою та Глобальним договором ООН в Україні за підтримки фонду «Відродження».

Лекція Петлюра і Скоропадський. Лектор Владлен Мараєв

Петлюра та Скоропадський: лекція

25.03.2026

Чому вулиці наших міст носять імена людей, які за життя були запеклими опонентами? Разом з видатними лекторами ми продовжуємо розкривати історію, що стоїть за назвами на кожному кроці. І цього разу в центрі уваги опинилися дві ключові постаті Української революції — Павло Скоропадський та Симон Петлюра. 25 березня Владлен Мараєв, кандидат історичних наук і співавтор YouTube каналу «Історія без міфів» представив глибокий порівняльний аналіз двох лідерів, яких він називає «людьми-символами боротьби за українську державність». Слухачі мали змогу зануритися в епоху Визвольних змагань і побачити героїв того часу не як статичні портрети, а як живих людей із дуже різними біографіями та баченням майбутнього України. Про що говорили: Два шляхи до однієї мети і кардинальна різниця між аристократом і бойовим генералом Скоропадським та журналістом-оратором Петлюрою. Як Павло Скоропадський, вихований у російському імперському середовищі, пройшов шлях від федераліста до прихильника повної самостійності України. Чому Симон Петлюра став настільки популярним серед військових мас, що його ім'я перетворилося на легенду ще за життя. Як попри розбіжності обидва діячі опинилися в еміграції, де продовжували відстоювати ідею незалежності. Лектор підкреслив, що Петлюра та Скоропадський є невід'ємною частиною нашого історичного шляху, а їхнє переосмислення допомагає краще зрозуміти коріння сучасної боротьби за суверенітет. Лекція відбулася в рамках спільної програми ГО «Історична платформа» і Центру професійного розвитку педагогічних працівників м. Києва «Педагогіка місця: формуємо історичну пам'ять науково, інтерактивно й цікаво».

Герб України. УНР, Петлюра фото

Монограма, печатка влади чи символ культу?

19.02.2026

Чи знали ви, що наш Тризуб старший за саму ідею появи більшості держав? Це не просто герб — це тисячі років боротьби, зашифрованої в лініях. Дослідники довго та уважно розглядали Тризуб і таки знайшли його спорідненість з символами, які були поширені в доруські часи: у братів наших скіфів, сарматів, волзьких булгар, кочовиків з центральної Азії, а також з тими символами на мечах вікінгів.  Якщо придивитися ще уважніше, то коріння нашого герба може сягнути Трипілля, де знаки, схожі на тризуб, малювали на кераміці ще за 3 тисячі років до Різдва Христового. Триєдинство світу, культ сонця та якоря, церковний світильник-трикірій, дволеза сокира, голуб, шолом, сокіл в стрімкому леті. Все це Тризуб, його тлумачення чи символізм. Як би там не було, ще сам історик-борода Грушевський казав: «се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією». Але найбільше Тризуб пов’язаний з княжою державою Володимира Великого — Руссю. Спочатку як родовий знак Рюриковичів, до того ж не один. Бо були варіації князів — як то кажуть, від батька й до сина, згодом цей князівський знак був поширений в 10-13 ст. вже як символ власності та влади. Карбувався на монетах (срібляниках і златниках), злитках-гривнях, актових печатках, на військовому спорядженні дружинників, був елементом давньоруських стягів, цеглі для церков (так, він є на цеглі фундаменту Десятинної церкви біля Музею історії України в Києві) — усюди, куди сягала влада і владна рука князя. Росія століттями намагалася «стерти» цей факт про давність та тяглість Тризуба, просуваючи щось неоковирне про «спільну колиску», щоб привласнити наше минуле. До закріплення Тризуба як державного символа тяглости крепко долучилася Українська Центральна Рада. Серед кандидатів на герб були: золотий плуг на синім тлі від непрезидента, але Голови УЦР Грушевського, золотий лев, що спинається на скелю від галичан, архистратиг Михаїл як знак Наддніпрянщини від киян та козак із мушкетом (він же лицар із самопалом) із часів сивої Гетьманщини. Але Тризуб взяв своє. Спочатку «володимирів знак» розмістили на банкнотах та марках УНР, потім на військово-морському прапорі нашої фльоти. А 25 лютого 1918 року Мала Рада затвердила, що «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого». Остаточно. Варіація Тризуба від художника Василя Кричевського була в оливковому вінку. Як знак миролюбства? Але... Але як забудеш Симона Васильовича Петлюру і його шикарні нарукавні пов’язки з Тризубом (наприклад, в кінохроніці параду військ Директорії в Києві у грудні 1918 року або на фото у френчі). Це ж про сенсове навантаження для… війська. А не про миролюбство. У вжитку наш святий геральдичний символ залишався і за часів Української Держави Скоропадського, в гербах ЗУНР та Карпатської України, залишався символом державного центру УНР в екзилі, на петлюрівках, мазепинках УПА та на стягах ОУН. Тяглість вона така, всеоб’ємна! Для СССР наш герб був настільки небезпечним, що за нього відправляли в табори. КГБ називало його символом «буржуазного націоналізму». Знали, поганці: доки ми пам'ятаємо свій герб — ми непереможні. А ми все вивішували і вивішували синьо-жовті стяги з Тризубом. 1967-го у Дніпрі (тоді Дніпропетровську), 1970 року — у телефонній кабінці в Чернівецькому університеті; 1984 року — над поштовим відділенням села Демидове на Львівщині. А як вам такий такий факт від історика Олександра Алфьорова. В сатиричному журналі «Перець» за вказівкою КГБ в карикатурах висміювали українських націоналістів в непривабливих образах, проте зображували їх часто в наших синьо-жовтих кольорах та з нашою символікою. Тож, на підсвідомому рівні ці знаки запам’ятовувалися людям як знаки незалежних від СССР людей.  19 лютого 1992 року Тризуб офіційно став Державним Гербом незалежної України, повернувши нам статус спадкоємців Русі. І хоч тоді його дещо «змаліли», призначивши Малим Гербом через політичні компроміси 90-х та відсутність згоди у тогочасному парламенті, Знак Княжої Держави Володимира Великого став головним офіційним та фактично єдиним використовуваним гербом. Подивіться на нього уважно, кажуть, що у сучасному графічному начерку ідеально вписане слово В-О-Л-Я. Це народне трактування, яке стало нашим маніфестом. Сьогодні Тризуб — це символ нашого спротиву. Ми малювали його на щитах Майдану, тепер він на шевронах тих, хто боронить волю на фронті. А найбільший тризуб в Україні викладений каменем на горі Івано-Франківщини воїном УПА на пам'ять про побратимів. Сподобався матеріал? Підтримайте Стріткод донатом, щоб історія на наших вулицях ставала живою!

Ігор Гирич, Київська громад на шляху формування національної ідентичності

Київська громада на шляху формування національної ідентичності

05.02.2026

Чи може жменька інтелектуалів змінити долю мільйонів? Історія київської інтелігенції кінця XIX століття доводить — так! 5 лютого 2026 року в Музеї історії міста Києва відбулася третя лекція в рамках спільної програми ГО «Історична платформа» і Центру професійного розвитку педагогічних працівників м. Києва «Педагогіка місця: формуємо історичну пам'ять науково, інтерактивно й цікаво». Тема: «Український Київ кінця XIX — початку XX ст. Київська громада на шляху формування національної ідентичності». Лектор: доктор історичних наук, києвознавець Ігор Гирич. Наприкінці XIX століття населення Києва складало понад 200 тисяч осіб, більшість із яких жили за імперськими лекалами. Але лише кілька десятків родин — Київська громада — змогли вибудувати ідейний фундамент, на якому тримається наша сучасна незалежність. На лекції розбираємося, як саме київська інтелігенція окреслила цивілізаційну прірву між Україною та росією і чому їхня «ставка на Європу» виявилася переможною. Дивіться відео лекції і стежте за нашими новинами!