Монограма, печатка влади чи символ культу?
19.02.2026
Чи знали ви, що наш Тризуб старший за саму ідею появи більшості держав? Це не просто герб — це тисячі років боротьби, зашифрованої в лініях. Дослідники довго та уважно розглядали Тризуб і таки знайшли його спорідненість з символами, які були поширені в доруські часи: у братів наших скіфів, сарматів, волзьких булгар, кочовиків з центральної Азії, а також з тими символами на мечах вікінгів. Якщо придивитися ще уважніше, то коріння нашого герба може сягнути Трипілля, де знаки, схожі на тризуб, малювали на кераміці ще за 3 тисячі років до Різдва Христового. Триєдинство світу, культ сонця та якоря, церковний світильник-трикірій, дволеза сокира, голуб, шолом, сокіл в стрімкому леті. Все це Тризуб, його тлумачення чи символізм. Як би там не було, ще сам історик-борода Грушевський казав: «се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією». Але найбільше Тризуб пов’язаний з княжою державою Володимира Великого — Руссю. Спочатку як родовий знак Рюриковичів, до того ж не один. Бо були варіації князів — як то кажуть, від батька й до сина, згодом цей князівський знак був поширений в 10-13 ст. вже як символ власності та влади. Карбувався на монетах (срібляниках і златниках), злитках-гривнях, актових печатках, на військовому спорядженні дружинників, був елементом давньоруських стягів, цеглі для церков (так, він є на цеглі фундаменту Десятинної церкви біля Музею історії України в Києві) — усюди, куди сягала влада і владна рука князя. Росія століттями намагалася «стерти» цей факт про давність та тяглість Тризуба, просуваючи щось неоковирне про «спільну колиску», щоб привласнити наше минуле. До закріплення Тризуба як державного символа тяглости крепко долучилася Українська Центральна Рада. Серед кандидатів на герб були: золотий плуг на синім тлі від непрезидента, але Голови УЦР Грушевського, золотий лев, що спинається на скелю від галичан, архистратиг Михаїл як знак Наддніпрянщини від киян та козак із мушкетом (він же лицар із самопалом) із часів сивої Гетьманщини. Але Тризуб взяв своє. Спочатку «володимирів знак» розмістили на банкнотах та марках УНР, потім на військово-морському прапорі нашої фльоти. А 25 лютого 1918 року Мала Рада затвердила, що «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого». Остаточно. Варіація Тризуба від художника Василя Кричевського була в оливковому вінку. Як знак миролюбства? Але... Але як забудеш Симона Васильовича Петлюру і його шикарні нарукавні пов’язки з Тризубом (наприклад, в кінохроніці параду військ Директорії в Києві у грудні 1918 року або на фото у френчі). Це ж про сенсове навантаження для… війська. А не про миролюбство. У вжитку наш святий геральдичний символ залишався і за часів Української Держави Скоропадського, в гербах ЗУНР та Карпатської України, залишався символом державного центру УНР в екзилі, на петлюрівках, мазепинках УПА та на стягах ОУН. Тяглість вона така, всеоб’ємна! Для СССР наш герб був настільки небезпечним, що за нього відправляли в табори. КГБ називало його символом «буржуазного націоналізму». Знали, поганці: доки ми пам'ятаємо свій герб — ми непереможні. А ми все вивішували і вивішували синьо-жовті стяги з Тризубом. 1967-го у Дніпрі (тоді Дніпропетровську), 1970 року — у телефонній кабінці в Чернівецькому університеті; 1984 року — над поштовим відділенням села Демидове на Львівщині. А як вам такий такий факт від історика Олександра Алфьорова. В сатиричному журналі «Перець» за вказівкою КГБ в карикатурах висміювали українських націоналістів в непривабливих образах, проте зображували їх часто в наших синьо-жовтих кольорах та з нашою символікою. Тож, на підсвідомому рівні ці знаки запам’ятовувалися людям як знаки незалежних від СССР людей. 19 лютого 1992 року Тризуб офіційно став Державним Гербом незалежної України, повернувши нам статус спадкоємців Русі. І хоч тоді його дещо «змаліли», призначивши Малим Гербом через політичні компроміси 90-х та відсутність згоди у тогочасному парламенті, Знак Княжої Держави Володимира Великого став головним офіційним та фактично єдиним використовуваним гербом. Подивіться на нього уважно, кажуть, що у сучасному графічному начерку ідеально вписане слово В-О-Л-Я. Це народне трактування, яке стало нашим маніфестом. Сьогодні Тризуб — це символ нашого спротиву. Ми малювали його на щитах Майдану, тепер він на шевронах тих, хто боронить волю на фронті. А найбільший тризуб в Україні викладений каменем на горі Івано-Франківщини воїном УПА на пам'ять про побратимів. Сподобався матеріал? Підтримайте Стріткод донатом, щоб історія на наших вулицях ставала живою!
