Чернець, іконописець чи митець-реформатор?
Історія українського мистецтва багата на загадкові постаті. Через брак інформації навколо багатьох із них досі точаться дискусії. Одним із таких митців періоду українського бароко є видатний іконописець Йов Кондзелевич. Його ім’я оповите легендами й гіпотезами. Скупі факти відомі лише за його роботами та нечисленними згадками в документах різного походження.
Йов Кондзелевич народився 1667 року у Жовкві (нині — Львівська область). Мистецька атмосфера, що панувала у місті, сформувала його любов до малярства та заклала основи для подальшого творчого розвитку. Вважають, що художню освіту майбутній майстер іконопису здобув у жовківській художній школі.
У молодому віці Йов переїхав на Волинь. У 19 років вирішив стати послушником Білостоцького чоловічого монастиря, де і провів більшу частину свого життя. У родині Кондзелевича були ченці, що, ймовірно, визначило його життєвий вибір.
Досі невідомо, що спонукало Йова Кондзелевича обрати чернецтво саме на Волині. Згідно з найпоширенішою версією, молодого митця запросили у Білостоцький монастир малювати іконостас. Монастир так сподобався Йову, що він вирішив там залишитись.
Основним заняттям Кондзелевича став іконопис. Збереглося свідчення самого Йова про його перебування в Турійську, де він мав можливість поспілкуватися з багатьма митцями, які вплинули на його малярську індивідуальність. Також іконограф відвідав Києво-Печерську лавру, де ознайомився з живописом київських майстрів. Серед ранніх відомих творів Кондзелевича — ікони шести апостолів та «Успіння Богородиці» для іконостаса Білостоцького монастиря.
У 1695 році Кондзелевич виконав кіот для Загорівського монастиря Різдва Богородиці, який став центральною пам’яткою творчого шляху іконописця. Загорівський вівтар Богородиці — це не продукт «учнівських» проб, а приклад творчості зрілого й самостійного митця.
Упродовж 1698–1705 років на чолі групи іконописців Кондзелевич працював над п’ятиярусним іконостасом для монастирської церкви Воздвиження Чесного Хреста Скиту Манявського на Прикарпатті (пізніше відомий як Богородчанський іконостас). Ця робота належить до найвищих досягнень давнього українського мистецтва.
Йов Кондзелевич став новатором у жанрі іконопису, виступаючи у сакральних творах водночас і портретистом, і пейзажистом. Кожен твір ієромонаха свідчить про його обізнаність із традиціями давнього українського іконопису та добре розуміння мистецьких напрямів, що панували тоді у Центральній Європі.
Крім мистецтва, Йов займався громадською діяльністю. Він був ігуменом в Луцькому Хрестовоздвиженському братському монастирі. У цьому статусі Кондзелевич головував на обранні єпископа. Також митець захищав інтереси Луцького братства.
Вважають, що останню свою роботу — «Розп’яття» — Йов виконав у 1737 році. «Цей образ написаний у святій обителі Білостоцькій рукою смиренного ієромонаха Йова…», — зазначено в підписі до ікони. Манера виконання «Розп’яття» помітно відрізняється від інших робіт митця, що свідчить про ослаблення руки майстра, який зберігав активність до похилих літ.
Точна дата смерті Кондзелевича невідома. За різними джерелами, він помер у період між 24 травня 1740-го і 27 січня 1748 року, проживши понад 73 роки. В його особі поєднався майстер європейського рівня і скромний чернець. Йов Кондзелевич створив чимало шедеврів, котрі, на жаль, здебільшого втрачені, а в кращому разі дійшли до нас у вигляді окремих фрагментів.
