Стріткод: історія поруч

Як таблички на вулицях України перетворюють імена на живі історії. Матеріал команди «Моє Місто», підготовлений в рамках річного звіту за 2025 рік.

Інна Крупник — голова та співзасновниця громадської організації «Історична платформа». Разом із співзасновницею та авторкою ідеї Наталією Демідовою й командою проєкту вона перетворює вулиці українських міст на історію, що оживає: таблички з QR-кодами на будинках ведуть до верифікованих істориками розповідей про людей, чиїми іменами названі ці вулиці. Це проєкт «Стріткод». Станом на сьогодні — понад 270 табличок-стріткодів у 22 містах. 

Як все почалося

Починалося все з ідеї, яка раптом «засіла» в одній креативній голові посеред рідного Дніпра у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення. Наталія Демідова — колега, подруга і співзасновниця організації — дивилася відео про Дмитра Донцова. І раптом зрозуміла, що роками ходила вулицею його імені в Дніпрі — і жодного разу не замислилася, хто це. Не через байдужість — просто так влаштований міський простір: імена є, а людей за ними немає. Тож саме тоді Наталія для себе окреслила ідею: а що, як прямо на місці — на стіні чи на розі вулиці — дати людині змогу дізнатися більше? Найпростіший спосіб донести інформацію в місті — це таблички. Так і з’явились таблички з QR-кодами, які ведуть на онлайн-платформу з різноформатним контентом про кожну постать. 

Почали з Києва — тут зареєстрували організацію. На щастя, у 2023 році й пізніше місто мало програму підтримки громадських організацій — і проєкти, що працюють з історичною пам’яттю та національною ідентичністю, підтримувала охоче. Першими стали центральні вулиці: Грушевського, Мазепи, Орлика, Примаченко. Здавалося б, знані постаті — але навіть тут перехожі не завжди могли відповісти, хто ці люди. Ми опитували їх саме про тих, на честь кого названі ці вулиці. 

Табличка — це лише перша дія

Ми свідомо обрали сучасний, урбаністичний стиль для стріткоду. Таблички не мають кричати — вони мають зупиняти, зацікавлювати, ставити питання. Чорно-біла ілюстрація, колір плашок — у фірмовому тоні міста: для Києва, наприклад, темно-синій, а для Вінниці — темно-червоний. Ніякої реклами, хоча зараз інколи замислюємося над тим, як зупиняти біля табличок більше людей: додати кольорів, збільшити розмір чи розмістити більше табличок на одній вулиці. Але на платформі все оживає: та сама чорно-біла ілюстрація стає кольоровою, додається різноформатний контент — тексти, аудіо, хронологія, цікаві факти та фото. 

Табличка — це лише перший дотик до історій. Далі людина сама вирішує, наскільки глибоко хоче вивчати запропоновану інформацію. 

І ще одна річ, яку я дуже люблю в нашому форматі, — звернення у формі питання на кожній табличці. Не стверджувальний підпис чи заголовок, а саме питання: «Бунтар у поезії чи бунтар проти системи?», «Адвокат, самостійник чи українізатор?». Воно не означає «або-або» — воно запрошує обрати, який вплив цієї людини на історію України відгукується тобі особисто. Адже більшість наших героїв ніколи не обмежувались однією роллю. Питання лише підкреслює цю багатогранність. 

Верифікація та творення стріткодів

Контент — це серце проєкту. До роботи над верифікацією текстів про кожну постать ми залучаємо найбільш «занурених» у тему істориків. Для Михайла Грушевського — директорку його Музею в Києві Світлану Панькову та історикиню, грушевськознавицю Оксану Юркову. Для Марії Примаченко — звернулися до родинного Фонду, і інформацію верифікувала правнука Анастасія. Про Аллу Горську нам допомагатиме розповідати її онука. Про героїв російсько-української війни — їхні рідні. Іноді постать виходить за межі звичної компетенції істориків, або ж є інші фахівці, які досліджують її глибше. Так сталося з Артемієм Веделем. Це композитор XVIII століття, і в цьому випадку ми зверталися вже до музикознавців. Тож щоразу — окремий пошук, сумлінна робота фахівців та індивідуальний підхід до верифікації. Подяка історикам — невід’ємна частина цього процесу. 

Не трагічна нація, а нація борців

Мені не подобається, коли про наших героїв говорять переважно через призму трагедії. Так склалося з Юлією Здановською — математикинею, яка загинула на початку повномасштабного вторгнення в Харкові. Медіа багато писали про її історію, але акцент часто робили на втраті. Це зрозуміло, і ми маємо розділити біль з рідними. Проте я хочу, щоб акцент був на тому, ким вона була, про що мріяла, чим надихалася, і як ми можемо продовжити її мрію. Хоча б почавши з того, щоб розповісти про неї людям. 

Ми часто чуємо, що ми нація з трагічною історією. Не буду заперечувати. Проте коли пізнаєш видатних особистостей одну за одною, бачиш щось інше. Вибудовується нація нескорених, спраглих, успішних у своїх починаннях, які проклали нам дорогу. 

Пізнання тягнеться ланцюжком: читаєш про одну людину, а вона, виявляється, пов’язана з іншою, та — з третьою. І раптом розумієш, що Пчілка, Драгоманов, Лисенко і Українка — це одна велична родина. Кожна з цих людей вплинула на наступну, і врешті — на те, ким ми є сьогодні і чому називаємо себе українцями. 

Про масштабування

Коли ми виходили за межі Києва, нам було важливо підсвічувати локальних героїв. Микола Леонтович тісно пов’язаний із Поділлям і Вінницею — але він постать національного масштабу. Городецький — родом із Поділля, але відомий далеко за його межами. Ми обираємо тих, хто локально близький місту, але можемо маркувати їх і в інших містах.

Починаючи з 2026 року, поступово додаватимемо менш відомих локальних постатей з різних регіонів України. У 2024 році УКФ підтримав проєкт про маркування вулиць, названих на честь героїв російсько-української війни, що стало основою банерної виставки «Герої наших вулиць». Вона експонувалася в Києві, Вінниці, Луцьку, Черкасах. Проєкт підтримав Український інститут національної пам’яті, який і зараз є нашим стратегічним партнером та всіляко сприяє роботі над «Стріткодом». 

Того ж року ми провели свій перший краудфандинговий збір на платформі «Моє місто», підготували контент про десятьох героїв і разом із платформою «Освіторія» створили «Уроки незламності» — методичні матеріали для уроків громадянської освіти та історії. МОН розіслав їх як рекомендовані додаткові матеріали школам по всій Україні. 

Особливо важливо для молоді: історія — це не лише сухі факти з підручника, а цілі життя митців, діячів та героїв, які зміцнювали націю. Закликаю читати та сканувати стріткоди в містах. Зараз ми націлені на «стріткодизацію» всієї України. Звучить амбітно, знаю. Будемо раді оживити ваші вулиці — пишіть нам. Я вірю в нас, в українців. 

Ми часто чуємо, що ми нація з трагічною історією. не буду заперечувати. Проте коли пізнаєш видатних особистостей одну за одною, бачиш щось інше. Вибудовується нація нескорених, спраглих, успішних у своїх починаннях, які проклали нам дорогу. Хочу, щоб наша платформа стала місцем, куди заходиш і відкриваєш для себе щось нове — про відомих людей або про тих, чиї імена раніше ніколи не чув. Усе верифіковано, подано різноформатно та з повагою до читача та до героїв. 

Про інші ініціативи, які змінюють наші міста на краще, читайте тут.